Сторінка медсестри

Роботницька Юлія Василівна

Старша медична сестра Голишівського ДНЗ

Освіта: Дубенське медичне училище, 2000 р.

Спеціальність: Лікувальна справа

Кваліфікація: Старша медична сестра

Посада: Медсестра.

Кваліфікаційна категорія: ІІ категорія

Стаж роботи за даною спеціальністю: 18 років

 

Значення профілактичних щеплень для дітей до 3-х років

Профілактичні щеплення – медичні процедури, мета яких вироблення в організмі імунітету проти певних інфекційних захворювань.

Профілактичні щеплення проводять згідно з наказом МОЗ України від 16.09.2011р. № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів». Щепленню підлягають усі новонароджені та діти, які не мають до цього протипоказань.

Туберкульоз є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у світі. Воно передається через хвору людину чи тварину, які виділяють збудник з харкотинням, сечею, калом, слиною, молоком або сльозами. Туберкульоз уражає людей з послабленою імунною системою. До такої категорії людей, відносяться і новонароджені.

Вакцинація від туберкульозу проводиться БЦЖ – вакциною на 3-5-ту добу життя дитини. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ~ 2000г. застосовується вакцина із зменшеним вмістом антигену БЦЖ-М. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку підлягають обов’язковій вакцинації БЦЖ в поліклініці до 2-х місячного віку. Після 2-х місячного віку, перед введенням вакцини – БЦЖ, дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.

Проба Манту застосовується систематично раз на рік, для всіх дітей з 12-ти місячного віку з метою раннього виявлення туберкульозу.

Гепатит В – інфекційне захворювання організму, з переважним ураженням печінки та її тяжкими ускладненнями, як цироз та рак печінки. Передається через інфіковану кров від матері до дитини, материнське молоко, слину, сльози, піт, лімфу, ножиці, манікюрні та педікюрні набори, зубні щітки, соски та інше. Щоб уберегти себе і своїх дітей від зараження, важливим засобом профілактики є щеплення, яке можна розпочати в будь якому віці, двічі з інтервалом у 1 місяць і третє через 5 місяців.

Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, що схильне до епідемічного поширення з повітряно-крапельним механізмом передачі. Збудник дифтерії виділяє токсин, який руйнує оболонку нервових волокон, пошкоджує еритроцити, та зупиняє клітинне дихання. Тому перебіг інфекції дуже тяжкий з ураженням дихальної, нервової, серцево-судинної систем, нирок та наднирників. Утворюються нальоти на мигдаликах, які швидко перетворюються в щільнні та міцно фіксовані фибринозні плівки, характерна тенденція до їх поширення, прогресує набряк мигдаликів, м’яких тканин рото глотки, підшкірної клітковини.

Не менш небезпечним захворюванням для дітей є кашлюк, його збудник поширюється при кашлі та чиханні. Кашлюк викликає довготривалі напади кашлю, може викликати зупинку дихання, ушкодження мозку та призвести до смерті. До 80% захворювань припадає на дітей, віком до 5 років. Чим менший вік дитини, тим важчий перебіг захворювання.

Граючись на подвір’ї, на дитячому майданчику, купаючись в річці, діти можуть отримати травму, це є прямою загрозою інфікування правцем.

Правець – інфекційне захворювання, яке проявляється судомами жувальної мускулатури, коли дитині важко відкривати рот, відмічається біль при прийомі їжі та розмові. Судоми швидко розповсюджуються на м’язи обличчя, шиї, спини, живота, рук, ніг, вражають дихальну мускулатуру, що веде до асфіксії та смерті. У новонароджених правець виникає при занесенні збудника через пуповинну рану.

Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводиться за віком: І-ше щеплення у 3 місяці, ІІ-ге щеплення – у 4 місяці, ІІІ-тє щеплення – у 5 місяців, та ІV-те щеплення – у 18 місяців. Інтервал між І-им, ІІ-им, ІІІ-ім щепленням становить 1 місяць, інтервал між ІІІ-ім і ІV-им щепленням повинен становити 12 місяців. Для вакцинації дітей використовують вакцину як з ацелюлярним (АаКДП) так і цільноклітинним (АКДП) коклюшним компонентом.

Поліомієліт – інфекційне захворювання, на яке найчастіше хворіють діти до 3-х років, але від нього не застраховані навіть дорослі. Воно починається гостро, з підвищення температури тіла, через деякий час розвивається в’ялий параліч, який має завжди незворотній процес. Єдиним засобом захисту є вакцинація.

Для профілактики поліомієліту застосовують для перших двох щеплень в 3 та 4 місяці інактивовану вакцину (І ПВ). Для ІІІ щеплення поліомієліту (5 місяців) та ІV-го (18 місяців) застосовується оральна жива вакцина (ОПВ) за відсутності протипоказань. Якщо за станом здоров’я дітям протипоказано введення оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) щеплення проводять виключно (І ПВ) вакциною. Вакцинація (І ПВ) може бути застосована для 3-4 щеплення, як окремо так і в складі комбінованих вакцин.

Дуже небезпечною для дітей до 5 років є гемофільна (ХІБ) інфекція. Вона є причиною гострих респіраторних захворювань, тяжких запалень легень, гнійних менінгітів, отитів, які мають важкий перебіг і ведуть до інвалідності або летальності. ХІБ-інфекція діагностується та лікується дуже складно. Єдиним засобом профілактики гемофільної інфекції є вакцинація, яка може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять ХІБ-компонент. Щеплення слід проводити в 3, 4 та 18 місяців разом з вакцинами АКДП та поліомієліту.

Проти кору, епідпаротиту, червінки (краснухи) щеплення проводять в 12 місяців.

Кір, епідемічний паротит – інфекційні хвороби, які небезпечні своїми ускладненнями, а саме: коровий ларингіт (втрата голосу), корова пневмонія, отит (втрата слуху). Дуже небезпечне ускладнення, яке веде до інвалідності або смерті – коровий енцефаліт.

Свинка (епідемічний паротит) – захворювання, що дає ускладнення з боку центральної нервової системи, запалення головного та спинного мозку (менінгіти), статевих органів: у хлопчиків – орхіти, що стають причиною безпліддя, та запалення підшлункової залози, що часто є причиною виникнення цукрового діабету.

Червінка (краснуха) дуже небезпечна для вагітних, які захворіли в перші 3 місяці вагітності. Такі жінки можуть народити дитину з тяжкими вродженими вадами розвитку: вродженими вадами серця, нирок, глухота, сліпота.

Недостатнє охоплення щепленням, порушення графіку імунізації, несвоєчасна вакцинація у дітей в епідемічних вогнищах, приводить до розповсюдження вище згаданих інфекційних захворювань. Головне завдання імунізації – створення колективного імунітету, тобто щеплених дітей повинно бути 98%, то тоді можна говорити про імунний прошарок (захист) від інфекцій, або груповий імунітет.

Тривалість вироблення імунітету від інфекційних захворювань враховується при встановленні термінів повторного щеплення – ревакцинації. Щоб забезпечити досить високий імунітет, що оберігає від зараження, щеплення необхідно систематично проводити через певні інтервали часу.

При порушенні календаря щеплення, для вирішення індивідуального календаря щеплень, батькам дітей слід звернутися до дільничного педіатра чи лікаря-імунолога.

Щеплення не лише захищає від зараження, але також є істинним чинником в протиепідемічній боротьбі з інфекційними захворюваннями.

ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ:

Кір це гостре інфекційне вірусне захворювання, яке характеризується високою температурою, до 40,5 ° C, а також запаленням слизових оболонок порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, кон’юнктивітом і характерним плямисто – папульозним висипом шкірних покривів, загальною інтоксикацією.

Серед відомих інфекційних хвороб кір є однією з найбільш заразних. Передача вірусу відбувається разом з мікрокаплями слизу з носа, гортані і ротової порожнини хворого, розсіюються при кашлі, чханні і розмові. Повітряно – крапельний спосіб передачі кору є основним, проте зараження може відбуватися і при вдиханні інфікованої пилу. Кір надзвичайно заразний: сприйнятливість до нього наближається до 100%. Після перенесеного захворювання у перехворілої людини зберігається довічний імунітет; випадки повторної хвороби надзвичайно рідкісні. Сезонний пік захворюваності припадає на кінець зими.
Діагностика і симптоми кору
До появи висипки кір супроводжується субфебрильною температурою,  кашлем, кон’юнктивітом, світлобоязню, нежиттю, вспухлістю. Ці симптоми нагадують прояви ГРЗ. На 2-3 день захворювання всередині рота, на слизовій оболонці щік, з’являються білі цятки діаметром до 1 мм, які називаються плями Бельського – Філатова – Коплика.
На 3-4 день виникає рясна висипка на шкірі. Одночасно з появою висипу температура різко підвищується. Висип виглядає як рожеві цятки, які зливаються один з одним. Спочатку вони виникають на голові, а потім проступають вниз по тілу протягом 2-3 днів, покриваючи всю поверхню шкіри.
Інкубаційний період, тобто час від зараження (контакту з хворим) до появи перших симптомів, триває 7-14 днів, звичайно близько 10 діб.

                                                Основні симптоми кору:
— Перший симптом – підвищення температури;
— Приблизно через 12 годин відзначаються виражені почервоніння і подразнення слизової оболонки очей;
— Розвивається світлобоязнь;
— До кінця першої доби з’являються ознаки катарального запалення слизових верхніх дихальних шляхів (нежить, кашель).
— Приблизно через 2-4 дні після перших симптомів хвороби на слизовій оболонці щік (навпроти корінних зубів) виникають дрібні, з макове зерно, білуваті висипання (плями Коплика).
— Через 1-2 дня (3-5-й день хвороби) раптово з’являється висип. Спочатку він проявляється за вухами і на лобі, потім швидко поширюється нижче на обличчя, шию, тіло і кінцівки. Дрібні рожеві плями висипки швидко збільшуються в розмірах, набувають неправильної форми, іноді зливаються.
— У період максимального висипання, через 2-3 дні після появи висипки, температура може підніматися до 40,5 °. Висипання зберігається 4-7 днів, а потім поступово зникає в тому ж порядку, як і з’являється. На місці висипу залишаються ділянки коричневої пігментації, яка тримається 7-10 днів.
Хворий на кір найбільш заразний від 11-го до 16-го дня після інфікування, тобто з першого дня підвищення температури до 4-5-го дня шкірних висипань.
Які ускладнення дає кір
Смертність при неускладнених формах кору невисока, однак ускладнення бувають часто і можуть протікати у важкій формі. За частотою вони розташовуються в наступному порядку:
— Запалення середнього вуха (отит);

— Мастоїдит (запалення соскоподібного відростка скроневої кістки);

— Бронхопневмонія;
— Запалення шийних лімфовузлів;
— Ларингіт;
— Енцефаліт.
Лікування кору
Специфічне лікування відсутнє, тому проводиться симптоматична терапія. Хворого необхідно ізолювати від оточуючих (особливо від дітей); рекомендуються постільний режим і рідка їжа. Затемнювати кімнату необов’язково.
Хвора дитина заразна за 1-2 дні до появи перших симптомів, а перестає бути “небезпечною” для оточуючих через 5 днів після появи висипу. При корі в організмі дітей знижується кількість вітамінів А і С, тому під час захворювання необхідно приймати ці вітаміни.

Профілактика кору (Вакцинація)
Хороші результати дає пасивна імунізація (введення специфічного гамма-глобуліну): антитіла повністю пригнічують інфекцію або полегшують перебіг хвороби. Тому імунно сировотковий глобулін повинен бути введений якомога швидше після контакту з хворим (тобто відразу після можливого зараження).
Всупереч прогнозам, які обіцяли швидку перемогу над кором в результаті масової імунізації, статистика показує зростання захворюваності нею у світі.

Увага ГРИП!

Що таке грип у дітей?

• Грип – це гостре інфекційне захворювання, що викликається респіраторними вірусами ..

• Грипу підвержені як дорослі, так і діти. Але саме діти, як правило, починають хворіти першими, випереджаючи дорослих. Тому фахівці часто називають дітей “індикаторами” підйому захворюваності на грип або іншими респіраторними хворобами.

• Найбільшому ризику заразитися піддаються діти, які відвідують організовані колективи (ясла, дитячі садки, школи)

Як діти заражаються грипом?

• Вдихаючи повітря з найдрібнішими крапельками слини і мокротиння, які виділяються хворими при кашлі та чханні.

• При контакті з хворими дітьми: граючи з ними, обмінюючись олівцями, користуючись загальним посудом.

 

Як грип проявляється у дітей?

 

• Початок захворювання раптовий, з високою інтоксикацією. Дитина стає млявою, скаржиться на сильний головний біль і загальну слабкість. У неї висока температура, що досягає 40 С, озноб і лихоманка

• Не пізніше 2-3-го дня хвороби до симптомів інтоксикації приєднуються нежить, біль у горлі, сухий кашель.

• У деяких дітей захворювання грипом може супроводжуватися болем у животі та блювотою.

 

Що робити, якщо дитина захворіла?

 

• Укласти в постіль в окремій кімнаті або, принаймні, відгородити його ліжко ширмою або фіранкою.

• Викликати лікаря – тільки він зможе оцінити ступінь тяжкості захворювання і призначити правильне лікування!

• До приходу лікаря дитину потрібно вкрити, напоїти гарячим трав’яним або ягідним чаєм. Якщо у неї немає алергії, то можна додати в чай ​​мед.

Чим небезпечний дитячий грип?

 

• У дітей після грипу часто виникають такі ускладнення:синусити, отити, пневмонії.

• Серцево – судинні захворювання

• Захворювання центральної нервової системи.

• Потрібно негайно звернутися до педіатра, якщо: удитини три або чотири дні тримається висока температура; дитина каже, що йому важко або боляче дихати, вона скаржиться на вушний біль або на сильний кашель.

 

Чи можна попередити грип у дитини?

 

• Краще грип не лікувати, а попереджати!
  Для профілактики грипу та ГРВІ потрібно протягом усього рокузміцнювати організм дитини.

• Дотримуватися режиму дня, що включає прогулянки на свіжому повітрі, а також збалансований раціон харчування з врахуванням індивідуальних особливостей дитини.

• Проводити загартовування, масажі, лікувальну фізкультуру або фізіотерапевтичні процедури, рекомендовані лікарем.
  Мета профілактики – зміцнення захисних сил організму дитини!

Увага!!!

 

• Підвищення температуритіла – захисна функція організму, спрямована на боротьбу зі збудником захворювання, тому не слід зловживати жарознижувальними препаратами, якщо температура не перевищує 38-38,5 С.

• Всі ліки дитині повинен призначати тільки лікар!

• Всі “домашні засоби” слід застосовувати тільки за схваленням медичних працівників!

• Під час лікування дуже важливо приймати якнайбільше ридини – соків, мінеральної води, морсів, і т.п.

• Необхідно скоректувати харчування хворого: в ньому має бути більше продуктів, багатих вітамінами і мікроелементами (у т.ч. овочів і фруктів), а також кисломолочних продуктів із збільшеним вмістом біфідо- і лактобактерій.

• Не потрібно заперечувати, якщо лікар рекомендує дитині лікування в стаціонарних умовах.

• Необхідно захистити від грипу інших членів сім’ї.

• Тим, хто ще не захворів, слід приймати препарати для профілактики, дотримуватися правил особистої гігієни, частіше провітрювати приміщення, а при контактах з хворими на грип та ГРВІ – обов’язково носити одноразову маску!

 

 

 

Готуємось до новорічних свят

Чи всі знають, чим саме можуть зашкодити малюкам ялинкові прикраси? Нині дорослі, аби вберегти дітей від травмування скляними іграшками, віддають перевагу пластиковим. Але в пластику, особливо китайського виробництва, може критися небезпека часом навіть більша, ніж поріз склом.

Фахівці стверджують, що найпопулярнішою “начинкою” у китайських іграшках є фенол, свинець і токсичні пластмаси.

Фенол – основа для виготовлення будь-якого пластику – це кислота, яка з чистому вигляді є дуже токсичною речовиною і при потраплянні на шкіру викликає сильні опіки. Якщо ж іграшка містить у своєму складі понаднормову концентрацію фенолу, при контактні зі шкірою малечі вона відразу починає її подразнювати. Як наслідок – у дитини може виникнути алергія, бронхіальна астма чи навіть екзема. Проникаючи через шкіру в організм, ця речовина вражає нервову систему. Лікарі кажуть, що тривалий контакт з предметами, в яких допустима норма фенолу перевищена в п’ять разів, загрожує ураженнями внутрішніх органів. Вдихання фенолу призводить до подразнення слизових оболонок  і може викликати нежить, запаморочення, головний біль, нудоту, задуху, прискорене серцебиття, порушення сну. Тривале вдихання фенолу може спричинити також параліч мускулатури, що загрожує зупинкою серця чи дихання.

Фарба, якою розмальовують ялинкові прикраси, може мати підвищений вміст свинцю. Цей метал негативно діє на центральну нервову систему дитини, а потрапляючи у великих кількостях в організм малюка, може призвести до паралічу. Навіть незначні його дози викликають у дітей безпричинну агресію та згубно впливають на інтелект.

Токсичні речовини, які містяться у дешевій пластмасі, зокрема китайській, проникають через дихальні шляхи у кров, як наслідок – погіршення діяльності нирок і печінки дитини.

Дo 2005 року в «Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні» в розділі “Іграшки” були і новорічні іграшки, відповідність державному стандарту яких підтверджувалася ДСТУ України 1724-92 “Іграшки. Прикраси ялинкові та ялинки штучні”. Нині ця продукція, якщо вона не маркується як “іграшка”, обов’язковій сер­тифікації не підлягає. Ось чому треба особливо уважно ставитися до вибору новорічних прикрас, які ви збираєтеся принести у дитячий caдок, школу, у свій дім. Проте сьогодні обов’язковим є маркування виробів. Споживачі повинні мати чітку та адекватну інформацію про те, що вони збираються придбати. Маркування – це національний знак відповідності та ідентифікаційний номер уповноваженого органу згідно з державним реєстром таких органів. Повідомлення на маркуванні має легко читатися, бути чітким, зрозумілим і не змиватися.

 Маркування повинно містити такі складові:

1. Товарний знак та (або) назву виробника чи уповноваженої ним особи – резидента України, чи особи, що відповідає за введення іграшок в обіг у тому разі, якщо виробник чи уповноважена ним особа не здійснюють діяльності на території України.

2. Адреси названих вище суб’єктів підприємницької діяльності.

Маркування та оформлення супровідної документації здійснюється державною мовою. На певних іграшках має зазначатися попереджувальна інформація про ступінь ризику, пов’язаний з експлуатацією, та способи його уникнення. Наприклад, на упаковці іграшок, які можуть виявитися небезпечними для дітей віком до трьох років, вміщується застереження: «Непридатна для дітей віком до 36 місяців» або «Обережно! Непридатна для дітей віком до трьох років» зі стислим роз’ясненням ступеня ризику.

Є два види іграшок:

а) ті, що призначені для гри дітей – їх виготовляють з дотриманням усіх вимог безпеки, і це обов’язково зазначено в маркуванні;

б) сувеніри у вигляді іграшок, які не призначені для гри дітей  і нерідко містять речовини, шкідливі для малят. Отож, якщо в маркуванні відсутнє слово “іграшка”, таку продукцію краще тримати подалі від дітей.

Визначити “на око”, безпечний перед вами товар, чи ні, складно навіть для фахівців. Тому дбайливі педагоги та батьки, аби уникнути біди, мають вимагати у продавця сертифікат. Якщо ж продукція не підлягає обов’язковій сертифікації, радимо до­тримуватися таких правил.

Корисні поради щодо вибору новорічний прикрас

1. Краще не купувати прикраси на стихійних ринках – продукція невідомого виробника може бути небезпечною: від гострих кутів виробу до миш’яку у його складі.

2. Не варто економити на новорічній продукції. Краще заплатити більше, але бути впевненим у якості та безпечності товару.

3. Проведіть по іграшці рукою: якщо блискітки чи фарба осипаються та лишаються на руці – краще зробити інший вибір. Це може становити особливу небезпеку для здоров’я і навіть життя дитини у разі, якщо вона візьме таку іграшку до рук чи до рота і в її організм потраплять токсичні речовини.

4. Хімічний склад прикраси неможливо визначити відразу на місці продажу. В такому разі застереження одне: використовуйте прикрасу тільки за призначенням. Не варто дозволяти дитині з нею гратися.

5. Якщо прикраса має надмірно яскравий колір або неприємний запах, це може означати, що при її виготовленні була застосована дешева і ймовірно токсична фарба.

 

6. Обережно ставтеся і до м’якої пластмаси з неприємним запахом, оскільки це може свідчити про вміст у ній шкідливих речовин.

Як запобігти харчовим отруєнням дітей у свята

Найбільше харчових отруєнь реєструють на другий-третій день після святку­вання. Тож у пору різдвяних та новорічних свят батьки мають бути особливо уваж­ними до їжі, яку вживатиме дитина.

Харчове отруєння виникає за вживання неякісної або несвіжої їжі, а також продуктів, строк придатності яких минув. Щоб не зіпсувати свят та уникнути хар­чових отруєнь, слід дотримуватися правил особистої гігієни, технології приготу­вання страв, зберігання продуктів харчування та готових страв.

• Дотримуйтеся правил особистої гігієни. Привчіть дитину мити руки з милом пе­ред кожним прийомом їжі. Мийте руки з милом перед приготуванням страв.

• Тримайте в чистоті кухонне приладдя. Для миття кухонного посуду, плити, по­верхні столу, раковини використовуйте мийні засоби, призначені саме для цього. Відро для сміття обробляйте дезінфікуючими засобами та тримайте із закритою кришкою.

• Для приготування страв використовуйте тільки свіжі продукти. Для вживан­ня у свіжому вигляді фрукти, овочі, зелень протягом 10 хв. замочуйте у воді, під­кисленій оцтом, а потім промивайте під проточною водою. Ліпше використовувати яблучний оцет у співвідношенні 3-4 столові ложки на 1 л води. Не вживайте про­дукти, термін придатності яких минув.

• Використовуйте обробні дошки окремо для сирих і готових продуктів. Це дасть змогу уникнути контакту цих продуктів між собою. Після використання дошку для сирих продуктів харчування обов’язково обробляйте мийними засобами, також можна обдати її окропом.

• Дотримуйтеся правил зберігання готових продуктів харчування – ковбасних виробів, сирів, хліба, консервованих продуктів тощо, – що зазначені на етикетці.

• Правильно зберігайте готові страви. Ізолюйте страви від потрапляння повіт­ря – посуд накривайте кришками чи харчовою плівкою. Зберігайте страви за тем­ператури не вище +5 °С. Холодні готові страви зберігайте не більше 2-х діб, розі­гріту їжу – не більше 2-х год. Дотримуйтеся правил товарного сусідства – готові страви зберігайте в холодильнику окремо від сирих продуктів.

• Вчіть дитину дотримуватися гігієни харчування. Під час вживання їжі пам’ятайте про помірність та обмеження, тобто не змушуйте дитину спробува­ти всі страви, що є на столі. Не дозволяйте дитині вживати солодкі газовані напої та багато кондитерських виробів, особливо з кремом.

 

 

 

 

МЕНЮ ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ “НЕХОЧУХ”:

ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ У ДИТЯЧОМУ САДКУ

 

 

Відправляючи малюка в дитячий садок, батьки турбуються про все: щоб дитина була охайно вдягнена, щоб їй було цікаво в групі, на прогулянці, щоб вона відпочивала у тиху годину… Але найголовніше питання – як малюк буде харчуватися.

У дитячих садках зазвичай складається одне загальне меню для дітей у віці від 1 до 3 років і для дітей у віці від 3 до 7 років. Кожна дитяча установа, по нормах Інституту харчування, повинна мати два сезонних меню: зимово-весняне та літньо-осіннє. Складаючи меню, як правило, на два тижні вперед, працівники кухні в дитячому садку враховують:

1. Добовий набір продуктів для кожної вікової групи.

2. Обсяг порцій.

3. Час приготування страв.

4. Норми взаємозамінності продуктів при приготуванні страв.

5. Норми втрат при холодній і тепловій обробці.

6. Дані про хімічний склад продуктів і страв.

Розробкою меню в дитячому садку займається цілий склад фахівців. При складанні денного раціону в першу чергу потрібно подбати про наявність у ньому головного будівельного матеріалу – білка. Джерела білка тваринного походження – м’ясо, риба, яйця, молоко і молочні продукти. З рослинних продуктів багаті на білок бобові, деякі крупи (гречана, вівсяна, пшоняна) і хліб.

Більшу частину жирів у добовому раціоні дитини повинні представляти жири тваринного походження. Вони містяться у вершковому маслі, вершках, сметані. Загальна кількість рослинних жирів (кукурудзяне, соняшникове, оливкове масло) становить не менше 15-20% від загальної кількості жиру в добовому меню дитини.

Рафіновані джерела вуглеводів – цукор, варення, мед, кондитерські вироби – не дуже корисні для дитини. Основну частину добової потреби дитини у вуглеводах потрібно задовольняти за рахунок крупи, хліба, макаронних виробів, і, найголовніше, овочів і фруктів. Останні містять ще й важливі для дитячого організму вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи. Крім того, в овочах і фруктах є пектини, харчові волокна, клітковина, які благотворно впливають на процеси травлення. Масла й ароматичні речовини багатьох фруктів виділяють шлунковий сік і підсилюють апетит. Вони корисні дітям ослабленим, хворобливим, зі зниженим апетитом. Необхідно також включати в меню свіжу зелень петрушки, кропу, селери, кинзи, а також лук і часник.

Деякі продукти дитина може вживати щодня – це молоко, масло, хліб, цукор, овочі і фрукти, у меншому ступені – м’ясо. Яйце можна давати через день, творіг – через два дні по 100-150 гр, рибу один раз на тиждень по 150-170 гр. Один раз у тиждень припустимо зробити вегетаріанський або рибний суп.

У меню на щодня не повинні повторюватися блюда, подібні за складом. Наприклад, якщо в обід на перше готується суп із крупою або вермішеллю, то на гарнір варто приготувати овочі, а не кашу або макарони. Дітям з поганим апетитом прийом їжі краще починати із салату із сирих овочів або кислих фруктів, які стимулюють вироблення шлункового соку й підвищують апетит. Овочеві салати дають у невеликих кількостях, але регулярно, щоб виробити в дитини звичку вживати свіжі овочі.

Як пояснюють працівники, дуже важливо правильно розподілити продукти протягом доби. Адже їжа, багата на жири та білки, довше затримується в шлунку, і для її розщеплення потрібна більша кількість травних соків. Тому страви з м’яса, риби, яєць дають у першій половині дня. До складу вечері включають молочно-рослинні страви. Розроблене меню варто попередньо випробувати в роботі протягом двох тижнів. За цей час можна внести до нього зміни.

Ще однією неодмінною умовою при складанні меню є облік вимог санепідслужби відносно заборонених продуктів і страв, використання яких може бути причиною виникнення в колективі шлунково-кишкових захворювань, інфекцій або харчових отруєнь. Крім того, особлива увага звертається на стан здоров’я персоналу, що працює на кухні в дитячому садку. Процес прийому їжі не може бути повноцінним без відповідної обстановки. При неправильному підході до процесу годування, особливо, коли дитину змушують їсти насильно або годують із розвагами, угодами в неї виникає негативний рефлекс на будь-яку їжу.

За кожною дитиною в садку закріплене постійне місце за столом, а вихователі повинні піклуватися про те, щоб їй було зручно сидіти й користуватися столовими предметами. Кожній віковій групі дітей відповідають свої меблі. Вимоги до посуду: стійкість, зручність і відповідність обсягам порцій.