БУЛІНГ в середовищі закладу освіти
Як створити в родині атмосферу емпатії
Ваша дитина плаче, спостерігаючи, як плачете Ви? Вона охоче роздає гроші безхатченкам? Чи малюк не помічає нічиїх сліз або бідних людей навколо? У першому випадку, швидше за все, у нього присутня глибока вроджена здатність до співчуття, емпатії. У другому випадку цього потенціалу трохи не вистачає.
Емпатія – це основа людяності та ключ до будь-яких добрих стосунків, особистих і професійних. У деяких дітей вона розвинена більше, ніж у інших. Але не засмучуйтесь, емпатія – здатність розділяти почуття й емоції іншої людини, що допомагає краще розуміти мотиви її вчинків, – це те, чого, на думку експертів, можна й треба вчитись.
Однак основне визначення емпатії не каже про величезну глибину цього почуття, здатного привести до змін і сприяти створенню позитивних взаємин. Крім прийняття емоцій і точки зору іншої людини емпатія може стирати межі та спонукати до дії.
Чи може покоління дітей, вихованих в атмосфері співпереживання, змінити цей світ на краще? Уявімо собі на хвилинку, що світовою політикою керують емпатичні, співчутливі люди. Немає ні голоду, ні безхатченків, ні воєн. Уявімо собі школи, заповнені справжніми прихильниками емпатії – дітьми та вчителями. Немає місця булінгу й жорстокості. Не кажучи вже про те, що в сім’ях, які дотримуються принципів емпатії й чуйності, рідше виникають конфлікти…
Але як створити у своєму домі атмосферу емпатії? Щоб навчити емпатії, треба її проявляти! Стратегія виховання «Роби так, як я кажу, а не так, як я роблю» не допоможе домогтися успіху. Пам’ятайте: діти постійно спостерігають за вами й копіюють вас.
Далі подаються ідеї про те, як розвинути почуття емпатії вашої дитини й уникати звичок, які руйнують емпатичне мислення.
-
На власному прикладі показуйте турботу про тих, хто вас оточує
Проявляйте участь і турботу про людей за межами вашого кола, а також про членів своєї сім’ї, друзів і колег. У спекотний день запропонуйте листоноші склянку води. Заспівайте разом з вуличним музикою знайому вам пісню. Порозмовляйте з незнайомими людьми в черзі у продуктовому магазині або пропустіть уперед того, хто виглядає стомленим чи погано почувається.
Не засуджуйте інших людей, не ображайте, не обзивайте їх. Не будьте грубими й нетактовними. Не поширюйте пліток про сусідів, особливо тих, з якими ви періодично разом проводите дозвілля чи привітно вітаєтеся при зустрічі.
-
Демонструйте вміння слухати
Ось кілька рекомендацій про це:
-
Слухайте по-справжньому, зосереджено й активно.
-
Ваша мова тіла й вираз обличчя повинні підтверджувати те, що ви уважно слухаєте. Кивайте, співчутливо зітхайте, реагуйте мімікою і т. п.
-
Відповідайте на слова людей.
Не формулюйте відповідь, доки інша людина не завершить висловлювати запитання. Не переривайте її.
-
Будьте великодушними
Пам’ятайте: пробачення не пов’язане з іншою людиною. Воно полягає у ваших власних рішеннях і почуттях. Нехай дитина бачить, що ви вище дріб’язкових образ.
Не тримайте образи, не прагніть помсти, не проявляйте жорстокості чи злості, не карайте «мовчанням» рідних людей.
-
Кидайте виклик забобонам і стереотипам
Навчайте дітей бути неупередженими й вивчати будь-яке питання, виходячи з усіх можливих точок зору. Це означає, що ви теж повинні бути неупередженими. Подумайте над тим, яким є ваше коло друзів. Дуже важливо, щоб дитина міркувала про раси, забобони та стереотипи.
Не бійтесь розмовляти з дитиною про расу, нерівності та дискримінації. Якщо ви помічаєте прояв упередженості або помилкових стереотипів, не залишайте їх без уваги й ваших коментарів.
-
Допомагайте дітям учитись розуміти, висловлювати й контролювати свої почуття
Деякі почуття вашої дитини можуть перешкоджати розвитку її здатності співпереживати. Допомагайте дитині вчитись розпізнавати почуття інших людей під час читання книг, перегляду фільмів або телевізійних передач.
Не закривайте дитині рот такими фразами, як «Припини. Я не хочу це чути» або «Великі дівчатка не плачуть». Не применшуйте й не нехтуйте почуттями дитини. Не ігноруйте емоції, які їй важко висловити, а тим більше емоції, які вона намагається пригнічити.
-
Заохочуйте почуття відповідальності
Діти повинні брати участь у житті сім’ї. Проводьте сімейні зібрання, на яких вони зможуть ставити та обговорювати свої проблемні питання та висловлювати власну думку. Призначайте дітям домашні обов’язки й навчайте їх життєвих навичок. Нехай вони допомагають вам у громадській діяльності та волонтерській роботі.
Не перешкоджайте прагненню дітей допомагати іншим, навіть незнайомим людям, але при цьому навчайте їх здорового балансу між добротою й безпекою.
-
Залучайте дітей до занять літературою та мистецтвом
Оточіть вашу дитину книгами й музикою різних культур. Чим більше, тим краще! Картини, книги й музика дозволяють дітям пізнавати й опосередковано переживати досвід іншої людини, краще розуміти її внутрішній світ. Крім того, вони надають невичерпні теми для розмов.
Не перешкоджайте польоту фантазії та уяви вашої дитини.
Як зробити навчання дитини ефективним
Шкільна освіта зосереджена на оволодінні гуманітарними й точними науками. На уроках дитина може дізнатись багато нового. Однак про те, як треба вчитись, як підвищувати ефективність навчання і зробити так, щоб усе було простіше й цікавіше, більш запам’ятовувалось і надовго зберігалось у пам’яті, швидше за все, дитина так і не дізнається. Принаймні не у школі.
Тому варто показати дитині, що велике значення має те, коли вчитись, в яких умовах, що навчання під акомпанемент телевізора або гучної музики не буде ефективним і що перерви у вивченні нової інформації не менш важливі, ніж час підвищеної концентрації уваги. Але, як показує досвід, найбільш типова стратегія навчання полягає в багаторазовому читанні тексту, спробах запам’ятати його «слово у слово» без глибокого розуміння змісту, у вивченні великої кількості матеріалу за один раз, відсутності повторень і недостатній кількість сну – і це всього лише частина найтиповіших помилок.
То ж як, власне, має виглядати ефективне навчання?
По-перше, необхідно пояснити дитині, що навчання не є процесом відтворення, в якому мова йде тільки про те, щоби «вгризатись» у заданий матеріал. Як показують численні дослідження, чим більше ми вкладаємо у вивчення своєї уяви, чим більше почуттів та емоцій залучається до процесу запам’ятовування, тим ефективніше буде навчання. Участь у процесі навчання уяви призводить до того, що розум запам’ятовує інформацію у двох «кодах» – вербальному й візуальному (образному), що значно підвищує ймовірність запам’ятовування.
Як довів невролог Манфред Спітцер у своїй книзі «Як мозок учиться», надзвичайно важливим питанням є включення у процес навчання емоцій, що суперечить стереотипному поділу на інтелект та емоції і свідчить про їх синергію у процесі пізнання. «Найбільш тривало й міцно зберігається в пам’яті та інформація, яка була отримана в позитивному емоційному контексті», – стверджує вчений. У процесі запам’ятовування дуже корисним інструментом також є так званий ефект «стосовно мене». Він полягає в тому, що легкість запам’ятовування, а також міцність знань тим більше, чим більше засвоюваний матеріал стосується безпосередньо нас самих і нашого досвіду.
Крім активного, багатогранного підходу до навчання варто також познайомити дитину з перевіреними методами, які полегшують запам’ятовування. До них належать різного роду мнемотехніки й карти думок (інтелект-карти/діаграми зв’язків). Запам’ятовування матеріалу, особливо великого за обсягом, складного, який містить багато непов’язаної між собою інформації, може, з одного боку, бути важким і відбивати бажання навчатись, а з іншого – забирати багато часу. У таких випадках бажано застосовувати різні мнемотехніки, вони можуть не тільки прискорити засвоєння інформації, а й нададуть ключ, за допомогою якого дитина легше отримає доступ до інформації в той момент, коли це буде необхідно.
До найбільш відомих мнемотехнік належать:
-
метод ланцюжка асоціацій (метод асоціацій), який полягає у створенні історії, в якій слова, що вимагають запам’ятовування, є ключовими елементами сюжетної лінії;
-
метод перекриття, що полягає в запам’ятовуванні нової інформації на основі вже наявної;
-
метод місць (метод римської кімнати) – ще одна популярна мнемотехніка, яка, як свідчить легенда, застосовувалася ще у Стародавньому Римі; вона полягає у привласненні об’єктам, які підлягають запам’ятовуванню, окремих місць добре відомої вам кімнати;
-
метод рими – мнемотехніка, що припускає створення римованих пар слів або навіть невеликих віршів, що містять матеріал для запам’ятовування.
Карта думок (інтелект-карта) – це створена Баррі й Тоні Бьюзенами техніка альтернативного запису інформації, ще один спосіб засвоєння інформації, з яким варто ознайомити вашу дитину. За словами розробників, на відміну від традиційного способу запису – лінійного письма, яке активізує лише ліву півкулю мозку, створення інтелект-карт задіює також і праву півкулю та сприятиме синергічній спільній роботі їх обох, посилюючи ефективність запам’ятовування.
На жаль, як показує крива забування (крива Еббінгауза), уже через день забувається близько 50 % інформації, незалежно від того, якою мірою був засвоєний матеріал. Найбільш ефективним способом фіксування інформації є повтори, регулярність яких значною мірою збільшує шанси міцного запам’ятовування. Оптимально для найкращого запам’ятовування матеріалу повторювати його з такою частотою:
-
через 5-10 хвилин після завершення занять;
-
через годину;
-
через дві доби;
-
через тиждень;
-
через місяць;
-
через півроку.
Ефективне навчання – це не тільки студіювання книг і регулярне повторення матеріалу, а й чинники, які, здавалось би, не мають нічого спільного з навчанням. На продуктивну роботу мозку, як і всього організму, значний вплив мають правильно збалансована дієта й фізична активність. Для того щоб мозок функціонував добре, необхідно підтримувати різноманітність щоденного меню, щоб у ньому було достатньо цільних зернових продуктів, злаків, горіхів, свіжих фруктів і овочів, а також продуктів, багатих жирними кислотами омега-3, таких як лляне масло, лляне насіння, волоські горіхи або насіння іспанської шавлії.
«Ти є те, що ти їси», – казав Гіппократ. Зараз з’являється все більше досліджень, які однозначно вказують на пряму залежність між правильною роботою мозку й харчуванням. Наприклад, з досліджень, проведених в університеті Західного Лондона, видно, що склянка води натще прискорює роботу мозку на 14 %! У свою чергу, дослідження властивостей жирних кислот омега-3, проведені Лоуренсом Дж. Валлеєм, підтверджують їх позитивний вплив на когнітивні функції, включаючи пам’ять, концентрацію уваги, сприйняття й мову.
Фізична активність має таке ж велике значення для підтримки мозку у відмінній формі, як і дієта або інтелектуальна діяльність. Проведені в останні роки дослідження показують, що йога, біг, командні види спорту, аеробіка й навіть жонглювання мають позитивний вплив на головний мозок і сприяють гнучкості розуму. Наприклад, новітні дослідження Лаури Хаддок-Хейман з Іллінойського університету показали, що фізично треновані діти мали більш виражені волокнисті й компактні ділянки білої речовини мозку, ніж діти, які не були так фізично розвиненими. Це дуже важливо, тому що чим більш компактна біла речовина, тим більш ефективна дія нервових з’єднань, а отже, у свою чергу, це призводить до кращого процесу запам’ятовування та кращого функціонуванню уваги.
Навчання може бути для дитини приємним і в той же час ефективним – достатньо лише ознайомити її з деякими принципами, які допоможуть його оптимізувати. Варто також пам’ятати і про гігієну навчання, тобто про підготовку відповідного робочого місця, турботу про достатню кількість сну і правильне харчування, а також про необхідну кількість рухів – усе це повинно в порівняно короткий час принести несподівано позитивні результати.
Діти вчаться у життя
Поради психолога
- Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
- Якщо дитина живе в атмосфері ворожості, вона стає агресивною.
- Якщо дитину постійно висміюють, вона стає замкнутою.
- Якщо дитину постійно соромлять, вона звикає жити з почуттям провини.
- Якщо дитина живе в середовищі терпимості, вона научається розуміти інших.
- Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною.
- Якщо дитина живе у просторі чесності, вона навчається бути справедливою.
- Якщо дитина росте у безпечному середовищі, вона вчиться вірити людям.
- Якщо дитину підтримують, вона починає цінувати себе.
- Якщо дитина живе у середовищі розуміння і товариськості, вона навчається знаходити любов у цьому світі.
Чого не можна говорити дітям
Із заповідей доктора Джеймса Додсона
Немає для всіх випадків життя одного правила, як виховувати дитину – всі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші взаємини з нею. Але є наші з вами дії, протипоказані кожній без винятку дитині. Йдеться про те, чого батькам робити за жодних обставин не можна.
Отже, запам’ятаймо це так, як ми пам’ятаємо заповідь «Не вбий!».
Не принижуй дитину!
Інколи ми кажемо дитині: «А ти нічого кращого не міг придумати? У тебе взагалі є голова на плечах?» тощо. Щоразу, промовляючи подібне, ми руйнуємо у дитині образ самої себе, без якого неможливе формування здорової, гармонійної особистості.
Не погрожуй!
Інколи ми кажемо: «Якщо ти ще раз зробиш це, будеш покараний» або «Якщо ти ще раз удариш свого братика, я тобі таке зроблю!..» Погрожуючи дитині, ми вчимо її боятися й ненавидіти нас.
Крім того, погрози завжди спрямовані в майбутнє, а дитина живе тільки теперішнім моментом. Погрози зовсім не корисні – від них поведінка дитини не поліпшиться.
Не вимагай обіцянок!
Часом буває так. Маленький Майкл зробив те, чого робити не слід. А мама йому каже: «Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи не робитимеш цього». Майкл обіцяє. А за півгодини повторює свою витівку. Мама ображена і стурбована: «Ти ж обіцяв!». Вона не знає одного – для маленької дитини обіцянка нічого не означає. Обіцянка, як і погроза, стосується майбутнього. Але дитина живе тут і зараз. Якщо вона чутлива і совісна, то вимога обіцянок розвиватиме в ній почуття провини, коли вона їх порушуватиме. Якщо ж нечутлива, це тільки навчить її цинізму: слово – це одне, а справа – зовсім інше.
